Година спілкування

СВОБОДА ДУМКИ, СОВІСТІ, РЕЛІГІЇ,ПЕРЕКОНАНЬ ТА ВИРАЖЕННЯ ЇХ

Мета. Вчити учнів вживати різні форми висловлювання (прохання, вдячності, вибачення), звертаючи увагу на немовні засоби контакту; розвивати мислення, виховувати культуру спілкування.

    Обладнання. Сюжетні малюнки.

Хід заняття.

I. Актуалізація досвіду учнів.

— Які права, вказаі в Декларації, має людина?

— Уявіть, що ви — Президент країни. Які права ви надали б громадянам?

—

II. Повідомлення теми і мети заняття.

   III. Бесіда про  свободу думки, совісті, релігії, переконань та вираження їх.

    Вчитель. Свобода думки, совісті, релігії, переконань та вираження їх — дуже важлива частина прав людини. Ці свободи визначені в статях 18 і 19 Загальної декларації прав людини

Стаття. 18. Ви маєте право сповідувати свою релгію, змінювати її й виконувати її обряди самостійно або разом зіншими людьми.

Стаття 19. Ви маєте право думати, що хочете, говорити, що хочете, і ніхто не повинен забороняти вам це робити.

Вчитель додае важливе уточнення, що така свобода ніколи не повинна йти на шкоду іншим людям, і продовжує. 

Вчитель. А більш детально про ці свободи сказано в Міжнародному пакті про громадянські й політичні права. Цей законодавчий міжнародний документ було прийнято на основі Загальної декларації прав людини. Звертаю вашу

увагу на свободу змінювати релігію відповідно до своїх   пе¬реконань, а також всюди шукати, отримувати чи поширювати інформацію й ідеї будь-якими засобами й незалежно

від державних кордонів.

Кожна людина має право на свою думку і мусить поважати думки інших людей.

IV. Розвиток умнь і навичок учнів.

Вчитель. Добре вміти ділитися своїми думками не лише з друзями та співвітчизниками, а й з людьми будь-якої іншої країни.

1. Гра «У колі друзів».

Діти сідають у коло, а вчитель ставить завдання: «Уявіть, що ви приїхали на наукову конференцію як представники з різних країн. Кожей із вас повинен виступити з «доповіддю» «Що важливіше в житті людини: навчання чи виховання?»

Діти висловлюють свої думки — можна у формі дискусії.

- Чи є межі для висловлення наших думок і переконань? Що нас може чи повинно стримувати?

- Чи повинні ми завжди мати можливість сказати все, що захочемо?

2. Вірш М.Пригари «Тихенька дівчинка».

Чого це на мене так сердяться в школі? 

Та ж я не чіпаю ніког ніколи. 

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо, 

А з цього виходить одне тільки лихо.

Оце я сказала – така в мене звичка,-

        Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.

        Що в Каті спідничка -  неначе з рогожі,

 

Та ще й черевички на човники схожі.

Що в Тані волосся нечесане досі, 

Що очі в Мар’янки маленькі та косі,

Що в зошиті в Лесі самі тільки плями:

Напевне, бруднющими пише руками.

Я ж правду кажу їм… І що тут такого?

Та ж я не чіпаю ніколи нікого.

Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,

І чом вони сердяться всі – невідомо!

— Як ви думаєте, чому в школі сердяться на дівчинку? Адже вона висловлює свою думку?

— Подумайте, чи приємно іншим чути подібні думки?

  Вчитель. Дехто, бажаючи зробити щось корисне, пово¬диться не зовсім делікатно.

3. Сценка «Буратіно і Мальвіна».   

Мальвіна. - Здрастуй, Буратіно!

Буратіно. Привіт, Мальвіно!

Мальвіна. Чому ти невеселий сьогодні? Може, завдання не виконав?

Буратіно. Погано я справився з завданням.

Мальвіна. Чому?

Буратіно (викрикує). Тому, що я не вмію себе стримувати.

Мальвіна. А як ти думаеш, чи приємно людям з тобою говорити, коли ти такий сердитий?

Буратіно. Хто не хоче, нехай зі мною не розмовляє. Плакати не буду.

Мальвіна. Буратіно, скажи, будь ласка, як ти розмовляєш?

Буратіно. Що значить — як розмовляю? Звичайно.

Мальвіна. Почекай, нехай діти тобі підкажуть, чи зви¬чайно ти розмовляеш.

(Діти висловлюють свою думку).

Мальвіна. Я помітила, що ти говориш таким тоном не тільки з дітьми, але, на жаль, і з татом Карло.

Буратіно. Може, моя мова й не найкраща. Але я хороший товариш, всім допомагаю, люблю всіх веселити. Тільки дехто жартів не розуміє. Ось вчора, наприклад, іду і бачу: П’эро посковзнувся,  як впаде на землю! Я, звичайно, почав сміятися і запитав у нього: «Ну, як посадка выдбулася?» Він чомусь образився й пішов. Що я погане йому сказав? Або ось, вчителька двійку йому за кляксу поставила, а я, щоб розвеселити його заспівав: «Клякса-вакса-гуталін, на носу гарячий блін». Що тут було! Він дуже розсердився. А я ж йога розвеселити хотів!

Мальвіна. Ти недобре зробив. Треба завжди подумати спочатку: чи ти не образиш людину тим, що їй скажеш?

Буратіно. Хіба я один так розмовляю? Я, можна сказати, вчусь у дітей. Ось вони на мене нападають: те правильно, те неправильно. А самі як розмовляють? Нехай скажуть. А, замовклни! Тому що багато хто з них дуже подібний на мене. Хіба не так? Так, так! Через дрібницю називають один од¬ного грубими словами, дражнять, не поступаються один одному. Давайте, діти, не будемо сперечатись, хто гірше, а хто краще поводиться, а просто всі станемо добрішими. Добре я придумайв, Мальвіно?

Мальвіна. Це ти чудово придумав. Недарма в народі го¬ворять: «Слово лікує, слово і ранить». Запам'ятайте це.

— А які ще прислів'я ви знаєте?

Відповіді дітей.

V. Використання знань, умінь і навиків у процесі творчої самостійної роботи.

Розвязування учнями моральних задач. Ситуації зображені на сюжетних малюнках.

1. Великі хлопці тікають від  собаки, а маленька дівчинка стоїть і плаче. 

2. В автобусі сидить хлопчик, а в цей час заходить бабуся.

3. Один хлопчик впав у калюжу, а другий стоїть і сміється.

 

Вчитель. Кожен з нас має свої переконання. Це стосується і релігійних переконань. Ще наші прадіди вірили у багатьох богів, у надприродні сили. Пройшов час, і переко-нання людей змінилися. Тепер ми християни і визнаємо єдиного Бога — Ісуса Христа. Але й християнська церква поділена на три течії: православну, католицьку та протестантську.

Деякі учні з нашого класу ходять на протестантські зібрання. I ніхто їм не забороняє цього робити. Тому що ко¬жен мае право на свободу думки, совісті, релігії та переконань. Навіть має право бути атеїстом.

VI. Підсумок заняття.

1-й учень.

В зимовий вечір всі  малята,

Коли лягають в ліжко спати,

То під подушкою чекають

Гарних дарунків від Миколая.

А іншим дітям несе сюрпризи

Другий святий у пишних ризах,

Бо вибір є у дітей і дорослих,

Кого на свято просити гостем. 

2-й учень.

Коли дивлюсь на хмарки білі

Бачу казок сюжети цілі:

Шубу Снігуроньки й Мороза,

Коней, карету, принца, воза.

А мій найкращий друг Микола

Повідав інше нам довкола.

У хмарах бачити він радий

Білі розкішні барикади.

3 нас кожен має думку власну

I це, гадаю я, прекрасно.

— Про які права людей йшла мова у цих віршах?

— У яких статтях Загальної декларації прав людини вони,

визначені?